14.08.12

Походження П’ятикнижжя. Частина 2. Єрусалим

Згадані мною в першій частині гіпотези про походження перших п’яти книг Біблії мають одну спільну особливість. Всі ці гіпотези припускають, що основні частини П’ятикнижжя були написані в Єрусалимі. Вчені розходяться тільки в періоді та обставинах написання. Проте в самому П’ятикнижжі немає жодного (!) згадування Єрусалиму. І це є досить дивним. Події книг розвиваються в інших містах та областях Палестини. Автори біблійних історій розповідають про походження різних культових місць, історію різноманітних міст і сіл, походження деяких географічних назв. Проте жодним словом не згадують Єрусалим. Якщо історії П’ятикнижжя написані в Єрусалимі, то їх автори мали б проявляти інтерес до історії Єрусалиму. І цей інтерес мав би якось проявитись в біблійних історіях про патріархів чи про завоювання Ханаану. Але нічого подібного ми не спостерігаємо. Автори П’ятикнижжя вперто ігнорують Єрусалим і ні разу його не згадують.

Даний факт турбував багатьох біблійних коментаторів. І вони пропонували свої вирішення цієї проблеми. Я приверну увагу до деяких з них.

Єдине місце поклоніння в книзі Второзаконня

В книзі Второзаконня присутні багаторазові натяки на єдине законне місце поклоніння Богу Яхве.  В книзі вказано, що це єдине місце Бог «вибере серед усіх племен Ізраїля». І цей вибір здійснений у 1 Книзі Царів, де вказано, що обраним місцем є місто Єрусалим. Відповідно, читачі Біблії, коментатори та вчені переконані, що книга Второзаконня натякає на Єрусалим. Отже, вона написана в Єрусалимі.  Проте, крім юдейського варіанту Второзаконня існує також і самарянський варіант. У ньому вказано, що єдине законне місце Бог «вибрав серед всіх племен Ізраїлю». Тобто вибрав вже у самій книзі Второзаконня. І цим місцем є гора Герізім, священна гора самарян. Вже протягом двох тисячоліть біблійні коментатори надають перевагу юдейському варіанту і вважають, що самарянська версія є пізньою переробкою. Лише невеличка частина біблійних вчених, що спеціалізуються на книзі Второзаконня, звертала увагу на те, що самарянський варіант є більш природнім і, ймовірно, в деяких моментах він є оригінальним. Поступово були виявлені старі рукописи, які підтверджували первинність самарянської версії, внаслідок чого все більше вчених схилялись до думки, що саме юдейський варіант книги є результатом виправлення самарянської версії.

Серед сучасних вчених таку думку висловив німецький біблеїст Адріан Шенкер. У своїй статті Le Seigneur choisira-t-il le lieu de son nom ou l’a-t-il choisi? L’apport de la Bible Grecque ancienne á l’histoire du texte Samaritain et Massorétique (яка була перекладена і надрукована лише французькою мовою) він звернув увагу на те, що деякі рукописи грецького тексту у деяких місцях виразу «місце, яке вибере Господь, Бог твій» книги Второзаконня містять дієслова у минулому часі (вибрав), як у самарянському Второзаконні. Інші рукописи, перекладені з давньогрецького тексту в деяких місцях також містили дієслова у минулому часі, але в абсолютно інших місцях. Оскільки ці різночитання не мали якогось теологічного змісту, то Адріан Шенкер висунув припущення, що ці всі переклади здійснювались з єврейського тексту, в якому вираз «місце, яке вибере Господь» в більшості місць (з 22-х) містив слова у майбутньому часі, але в деяких – у минулому. Єдиним логічним поясненням такого феномену є те, що на юдейських рукописах було здійснено виправлення самарянського варіанту רחב (вибрав) на юдейський варіант רחבי (вибере). Але при цих виправлення невідомі автори випадково пропустили деякі з 22-х виразів, які необхідно було виправити. І тому в деяких місцях дієслова залишились невиправленими - רחב (вибрав) замість  רחבי (вибере). При перекладі на інші мови ці різночитання були зафіксовані перекладачами.

Інший німецький біблеїст Стефан Шорх, статтю якого «Самарянська версія книги Второзаконня та походження книги Второзаконня» я недавно переклав, відкрито визнав, що самарянський текст Второзаконня є первинним, а юдейський текст є результатом корекції, здійсненої в кінці 2-го століття до н.е. Таким чином, первинний текст Второзаконня стверджував, що єдиним законним місцем поклоніння Ягве є гора Герізім, виключаючи при цьому всі інші місця, включно з Єрусалимом. Стефан Шорх вважає, що весь розділ, в якому вказується на єдине законне місце поклоніння, написаний прихильниками культу на горі Герізім. І з ним важко не погодитись. При такому висновку книга Второзаконня не могла бути написаною в Єрусалимі.

Благословіння Авраама Мелхіседеком, царем Салиму

Деякі юдейські коментатори стверджують, що Єрусалим згадується в книзі Буття. В розповіді про перемогу Авраама над коаліцією Месопотамських царів (Буття 14) згадується Мелхіседек, цар Салиму, який вийшов поблагословити Авраама після його перемоги над ворогами. Юдейські коментатори стверджують, що Салим – це стара назва Єрусалиму. Відповідно, Мелхіседек є царем Єрусалиму.

Проте ті ж самаряни стверджують протилежне. Згідно їх коментарів, Салим – це стара назва Сихему. Навіть зараз біля місця розташування давнього Сихему знаходиться селище Салем. З таким самим успіхом можна стверджувати, що Мелхіседек бу в царем Сихему. Хто ж з них правий?

На мою особисту думку Мелхіседек є популярним героєм іншої традиції. В історії книги Буття Мелхіседек появляється лише епізодично лише для того, щоб поблагословити Авраама. Його поява розриває попередню розповідь і не впливає на подальший розвиток подій. Ймовірно, якийсь біблійний автор, в часи якого була популярна традиція про жерця Мелхіседека, вирішив підвищити авторитет Авраама шляхом створення розповіді про його благословення знаменитим (в часи автора) жерцем. І він додав невеликий уривок, в якому жрець Мелхіседек, цар Салиму благословляє Авраама. А саме місто Салим, ймовірно, ніяк не пов’язане ні з Єрусалимом, ні з Сихемом.

Принесення в жертву Ісака на обраній горі

Ще одна розповідь, яку юдейські коментатори намагаються прив’язати до Єрусалиму, є історія про жертвоприношення Авраамом свого сина Ісака, яке було вчасно зупинене ангелом (Буття 22). Юдейські коментатори стверджують, що гора, на якій Бог наказав Аврааму принести в жертву свого сина, є Храмовою горою в Єрусалимі. Хоча в самому тексті події відбуваються в землі Морія на горі, яка пізніше отримала назву Ягве-Іре. Яке вона має відношення до Храмової гори в Єрусалимі?

Таким самим чином самаряни стверджують, що жертвоприношення Ісака мало відбутись на їх священній горі Герізім. Цікаво, яким чином вони прийшли до такого висновку?

В Книзі Буття багато історій написані для пояснення походження різноманітних географічних назв (міст, селищ, священних місць і т.п.). На мою думку, історія про жертвоприношення Ісака була написана для пояснення походження назви гори, яка в часи автора носила назву Ягве-Іре (Ягве об’явиться). Ця гора знаходилась в землі Морія. Що це за земля і де вона знаходилась, ми не знаємо. Скоріш за все, ця гора не має ніякого відношення ні до Храмової гори, ні до гори Герізім.  Навіщо  ж тоді юдеї та самаряни заявляють, що події з жертвоприношенням Ісака відбувались саме на їх священній горі (Храмовій чи Герізім)?

В останні століття до н.е. між юдеями та самарянами відбувалась запекла дискусія стосовно того, яке місце є єдиним законним «обраним» місцем для поклоніння Ягве. Самаряни стверджували, що цим обраним місцем є їх гора Герізім. Юдеї стверджували, що обраним місцем є храм в Єрусалимі. Для підтвердження своїх претензій кожна група шукала аргументи у священних біблійних текстах. Історія про жертвоприношення Ісака, в якій Бог наказує Аврааму принести жертву на конкретній горі, була сприйнята як обрання Богом конкретної гори в якості обраного місця поклоніння. Тому обидві групи почали доводити, що гора Ягве-Іре насправді є саме їх священною горою.

Відсутність згадувань Єрусалиму через відсутність самого міста

Частина біблійних коментаторів пояснюють відсутність згадувань Єрусалиму тим, що його не потрібно згадувати, оскільки міста в той час ще не існувало.

Якщо виходити з того, що біблійні історії книги Буття мають історичну основу та древнє походження, то такий аргумент є справедливим. Але більшість біблійних вчених переконані, що традиції книги Буття мають літературну основу. Невідомі біблійні автори надавали авторитет певним культовим місцям, створюючи їм древню історію, пов’язуючи їх з життям патріархів. У такий спосіб було надано авторитет великій кількості культових місць в біблійній землі. Але не Єрусалиму та його Храмовій горі. Якщо б біблійні розповіді були написані в Єрусалимі, то біблійні автори проявляли б великий інтерес саме до цього міста та його священних місць. Натомість вони повністю ігнорують це місто.

Наприклад, серед сувоїв Мертвого моря було виявлено документ, названий вченими Апокрифом Книги Буття. У цьому документі Авраам розповідає про свою подорож в Єгипет. Проходячи повз місце розташування майбутнього Єрусалиму, він згадує Святу Гору, натякаючи на храмову гору Єрусалиму. По цьому згадуванні ми можемо помітити інтерес автора до Єрусалиму та його симпатії до храму на Храмовій горі. В цій історії міста Єрусалиму ще не існує, але симпатії автора до нього все одно проявляються.

В іншому документі, названому Пророцтвом Ісуса Навина, розповідається про те, що після завоювання Ханаану Ісус хотів поставити скинію заповіту саме в Єрусалимі. Але він не зміг цього зробити, тому що місто перебувало в руках ворогів (амореїв і ханаанців). Тому він був змушений поставити скинію в іншому місці, розташованому далеко від Єрусалиму, в місті Шіло (Сілом). Ця історія показує нам, як якийсь невідомий автор намагався пояснити, чому скинія заповіту була встановлена у Шіло, а не в Єрусалимі, обраному Богом місці. Цей невідомий автор виявляє себе юдеєм та прихильником Єрусалимського храму. 

Такі приклади показують, що симпатії авторів біблійних історій до певних культових місць неодмінно виявляються у створюваних ними текстах. Але в розповідях П’ятикнижжя ми не помічаємо ніяких симпатій біблійних авторів до Єрусалиму та його храму. Натомість, помітні симпатії до інших культових місць: Сихему, Бет-Елу (Вефилю), священного колодязя в Беер-Шеві (Вірсавії), печери в Хевроні. Не кажучи вже про прямий натяк в книзі Второзаконня на самарянський храм на горі Герізім як єдине законне місце поклоніння Ягве.

Висновок

Тверде переконання більшості дослідників в тому, що основні тексти П’ятикнижжя були написані чи зібрані в Єрусалимі, не має вагомих підстав. Це переконання навіяне великою кількістю інших біблійних та небіблійних текстів, але не самим П’ятикнижжям. Відхід від цієї «аксіоми» надасть можливість по іншому подивитись на питання походження не тільки самого П’ятикнижжя, а й більшості інших біблійних книг.

Продовження у частині 3. Календар

1 коментар:

  1. Тарас, Вам будет интересно посмотреть эту дискуссию. Обсуждают библейский минимализм в общем и Вас лично в частности.
    http://bg.borda.ru/?1-2-0-00000179-000-0-0

    ВідповістиВидалити